ВУ Чернівці | Ігор Буркут: "Чому закривають книгарні" (звіт)

Четверта зустріч Вуличного у суботу 21 липня зібрала близько 35 слухачів. З огляду на обговорюваність та серйозність теми, аудиторія відрізнялася від традиційної — цього разу прийшли не суто студенти та молодь, а журналісти та активісти різних громадських організацій. Серед особливих гостей суботньої лекції — двоє представників дружньої Канади, які опинилися в Ченівцях проїздом (хоч велика спокуса сказати, що спеціально приїхали на Вуличний), один росіянин, кілька циган, директор «Букіністу» Марина Лібанова, близько 5 представників місцевих ЗМІ та один фізик, який, за власними словами, до культурно-просвітницького руху не має жодного стосунку, проте пропонував раціональні та неочікувані рішення проблеми ліквідації комунальних книгарень.

Як раніше уже повідомлялося, першочерговим завданням лекції було ініціювання дискусії про те,‎ ‏чи може формуватися суспільний інтелект без класичної книги.‭ Коли ми лише звернулися до Ігора Григоровича з пропозицією говорити на тему реорганізації книгарень у Че, він висловив бажання охопити ширше проблемне поле, і зачепити проблематику сучасної книги загалом, адже, за його словами, «молоде покоління не не може читати світову класику,‭ ‬а звикло сприймати лише скорочені тексти, що звичайно позначається на його когнітивних здатностях».

На початку лекції слухачам було надано коротку довідку про загальний стан книгодрукування і, відповідно, книгарень в Україні. Як виявилося, ситуація з купівлею та виданням книжок трагічна не лише у Чернівцях — реорганізація книгарень через їх неліквідність відбувається по всій країні. Ринок книговидавництва — не найприбутковіший; книжок видають мало, коштують вони дорого, а з наступного року, завдяки новому законодавству, стануть ще дорожчими.

Після високих цін другий фактор, що зумовлює цю сумну ситуацію — це загальна нелюбов до читання, адже у будь-якому разі читання вимагає певного розумового напруження, вимагає роботи мозку. Представники покоління, розбещеного інтернетом, вже не згодні годину читати текст без жодних гіперпосилань, візуального супроводу або інтерактиву.

Нарешті, для тих хто читати любить і хоче, до того ж хоче читати саме українську книгу, існує головний конкурент книги — це електронна читалка. Вона з'явилася вже кілька років тому, проте лише зараз за ціною стала доступнішою для споживачів. І хоча більшість української літератури все ще не оцифровано, і з запахом, фактурою та символом з паперовою книжкою вони не зрівняються ніколи, електронні читалки мають безліч суттєвих переваг, адже не всі мають змогу тримати удома стоси книжок, які займають купу місця.

Незважаючи на ці фактори, книзі — в електронному чи у пареровому вигляді, — все ж бути. Ігор Буркут вважає, що суспільство, я ке не читає, не може бути цивілізованим та культурним. І зараз, коли влада здійснює спроби «знекультурити» населення, за збереження цієї безцінної спадщини однозначно потрібно боротися, адже легше зараз її зберегти, ніж потім відновлювати. Проте, як зауважили деякі учасники дискусії, що розгорнулася на ВУ, менеджери та директори книгарень не можуть ігнорувати факту, що ринок назавжди змінився, змінилися правила гри. В тих умовах, в яких ми знаходимося, виживуть ті, хто виявить більшу гнучкість та передбачливість стосовно основних тенденцій. Головне — не боятися ризику і новаторства, займатися самонавчанням, бути креативним і готовим до нових форм співпраці.
 
Більше фото можна знайти на офіційній сторінці «Вуличний Університет | Чернівці» ВКонтакте та на Facebook. Підписуйтеся на сторінку, щоб дізнаватися про нові зустрічі Вуличного Університету.
 
Дякуємо всім, хто підтримує нас та виявляє інтерес до нашої роботи. Дякуємо всім відвідувачас Університету.